“Кавполіт” з’ясовував, скільки в Росії козаків і в яких регіонах вони проживають.
Сьогодні в Росії слово “козак” у свідомості людей має різні, часто суперечливі одне одному значення. Так, одні розуміють під ним тільки члена козачого товариства (КТ), що перебуває в державному реєстрі, інші вважають козаками всіх людей, які перебувають в організаціях, де в назві присутнє слово “козачий”. Трактування заповітного слова на цьому не закінчуються, треті вбачають козаками представників козачого стану царської Росії, четверті – людину з певним станом душі, п’яті – представника козачого народу.
Плутанина в поняттях
Різнобій у поняттях породжує непорозуміння в діалогах, а суперечливість російського законодавства тільки підстьобує суперечки про те, хто такий козак насправді. До підрахунку кількості козаків і ареалу їхнього розселення неможливо підійти однозначно. Відмінності в трактуваннях вже призвели до абсолютно різних тверджень про кількість козаків у сучасній Росії, яка за даними різних джерел варіюється від нуля до семи мільйонів осіб.
Говорячи про “козаків за станом душі”, слід враховувати мінливість цієї категорії. Воно може змінюватися під впливом певних чинників, життєвих подій, і навіть упродовж дня, тому підрахувати кількість їхніх носіїв неможливо і не має жодного сенсу.
Що стосується апеляції до дореволюційного козацтва, то стани були ліквідовані “Декретом про знищення станів і цивільних чинів” ще 1917 року. Тому таке трактування слова “козак” передбачає, що вони зникли разом з остаточним встановленням радянської влади. Серед прихильників цієї точки зору досить поширена думка, що козаків не залишилося, тобто їхня кількість у Росії дорівнює нулю.
Кількість людей, які перебувають в організаціях, у назві яких вживається слово “козачий”, невідома. Т.зв. “громадські працівники” можуть мати нефіксоване членство у своїх організаціях. І в таких випадках навіть формально підтвердити кількість своїх послідовників вони не можуть. Найчастіше лідерам “громадських діячів” залишається хизуватися значними цифрами, не маючи на те підстав.
У сухому залишку для підрахунку й аналізу маємо державний реєстр і козаків за національністю. Тільки аналізуючи дві ці спільноти, можна говорити, спираючись на конкретні цифри, відображені в офіційних даних.
Справи реєстрові
На відміну від попередніх категорій, “реєстрові козаки” мають цілком чітке визначення. Згідно з ФЗ “Про державну службу російського козацтва”, російське козацтво – це члени КО, які занесені до державного реєстру. Самі КО при цьому є добровільним об’єднанням громадян РФ, члени якого прийняли на себе зобов’язання щодо несення державної чи іншої служби.
Саме реєстрових козаків де факто визнає держава, і тільки з ними “працює” місцева і федеральна бюрократія. Уповноваженим органом Російської Федерації у сфері взаємодії з козацтвом є Міністерство регіонального розвитку Росії.
18 листопада на нараді Мінрегіону Директор Департаменту державної політики у сфері міжнаціональних відносин Олександр Журавський опублікував доповідь про реалізацію державної політики Російської Федерації щодо російського козацтва.
Згідно з його даними, на території 72 суб’єктів РФ наразі діють 11 військових КО, в яких числяться 506 тисяч козаків. Чисельність військових КО розподіляється таким чином:
- Кубанське військове КО – 146 тисяч осіб – 29%;
- “Всевелике військо Донське” – 126 тисяч осіб – 25%;
- “Центральне козацьке військо” – 75 тисяч осіб – 15%;
- Єнісейське військове КО – 66 тисяч осіб – 13%;
- Терське військове КО – 30 тисяч осіб – 6%;
- Оренбурзьке військове КО – 25 тисяч осіб – 5%;
- Волзьке військове КО – 14 тисяч осіб – 3%;
- Забайкальське військове КО – 6 тисяч осіб – 1%;
- Сибірське військове КО – 6 тисяч осіб – 1%;
- Уссурійське військове КО – 6 тисяч осіб – 1%.
- Іркутське військове КО – 4,5 тисяч осіб – 1%;
Таким чином можна констатувати, що найчисленнішими є члени КО Кубанського козачого війська, які проживають на території Краснодарського краю, Адигеї, Карачаєво-Черкеської республіки, а також Абхазії. Друге місце за козаками козачих товариств “Всевеликого війська донського”, що охоплює Ростовську, Волгоградську, Астраханську області та Калмикію. Замикає трійку найбільших військових об’єднань – Центральне козацьке військо. Воно об’єднує членів КО на території Центрального федерального округу.
Не складно помітити, що левова частка реєстрових козаків перебуває в Південному федеральному окрузі, при цьому з традиційної козацької триєдності “Дону, Кубані і Терека” останній явно випадає. Терське військове козацьке товариство (ТВКО), що охоплює територію Ставропольського краю і всіх республік СКФО, крім КЧР, посідає лише п’яте місце за чисельністю.
Проте у ТВКО існує потенціал збільшити кількість членів КО за рахунок створення нових округів і включення їх до державного реєстру. Так уже сталося, наприклад, з Аланським і Сунженським округами. Слід зазначити, що досить сильні й позиції козачих військових товариств у Сибіру та на Далекому сході.
Аналізуючи офіційні дані, потрібно розуміти й особливості обліку членів КО на низовому рівні. По-перше, державні структури, що фінансуються з Державного бюджету, завжди намагаються роздути свій штат, і КО тут не виняток. Тим паче, якщо від кількості членів такої структури залежить обсяг її фінансування і відсутній жорсткий контроль вищих органів.
По-друге, у статутах Військ існують вимоги до мінімальної чисельності, необхідної для реєстрації КТ у державному реєстрі, і їх часто знаходять. Реальна кількість реєстрових козаків у хутірських, станичних і міських КО, як правило, не відповідає офіційній. На практиці багато формальних членів реєстру є скоріше мертвими душами, на яких станичні отамани можуть посилатися, дістаючи зі столу стопки заповнених заяв із проханням прийняти громадянина “в козаки”.
Найкраще справи з кількістю козаків йдуть там, де за членство в КО передбачаються якісь вигоди, як правило, матеріального характеру. Яскравий тому приклад – сплеск на охочих вступити “в козаки” на території Краснодарського краю одразу після початку діяльності козачих патрулів у гонитві за щомісячним окладом у 20 тисяч рублів.
Національність – козак
Єдиним офіційним джерелом інформації про національний склад Російської Федерації є Перепис населення. Для більш об’єктивної картини в аналізі варто спиратися на дані не одного, а двох останніх переписів. Так, згідно з даними 2002 року, козаків за національністю в Росії проживало 140 тисяч осіб, а вже 2010 року їхня кількість зменшилася більш ніж удвічі, до 67 тисяч осіб.
Цікавий тут і регіональний аспект. Понад 70% козаків, за результатами обох переписів, мешкає в Ростовській і Волгоградській областях. Слідом за ними йдуть Краснодарський і Ставропольський краї, кавказькі республіки, а також два російські мегаполіси: Москва плюс область і Санкт-Петербург.
На підставі цього можна зробити висновок, що козацьке населення, за винятком “столиць”, компактно проживає в ПФО і СКФО, а також південній частині Волгоградської області. Єдиний суб’єкт Російської Федерації, де козаків за національністю офіційно немає – це Інгушетія. Причина такого стану справ відкрилася разом із заснуванням реєстрового Сунженського козачого округу. Очевидно, на думку місцевої влади, існування на території республіки такої національності могло внести плутанину і створювало непотрібну невизначеність навколо слова “козак”.
Майже у всіх регіонах традиційного проживання кількість козаків з 2002 по 2010 роки значно скоротилася. Але навіть на цьому тлі на особливу увагу заслуговує КЧР, де козаків стало в 5,5 (!) разів менше. Саме Карачаєво-Черкесія мала найвищий відсоток козаків у національній структурі населення 2002 року, які компактно проживали в Зеленчуцькому та Урупському районах, а також місті Черкеську. У переписі 2010 року цей “недолік” виправлено.
Зростання козачого населення відзначено в Москві та області, що можна пояснити трудовою міграцією. Це типово для всіх південних народів Росії. Дивно, але згідно з офіційними даними, якщо не брати до уваги абсолютно неадекватні зміни щодо КЧР, у СКФО кількість козаків зросла. Зростання незначне, але примітне тим, що відбулося не за рахунок Ставропілля, де переписувачі зафіксували падіння кількості козаків, які проживають, майже на 1 тис. осіб, а за рахунок Дагестану, Чечні і меншою мірою КБР.
ТОП 10 суб’єктів федерації з найбільшим козацьким населенням, згідно з офіційними даними перепису 2010 року
Якщо кількість реєстрових козаків явно завищена, то з козаками за національністю картина протилежна. Багато хто серед козаків критично ставиться до результатів переписів. За численними свідченнями очевидців, у 2002 році переписувачі часто відмовлялися вказувати національність “козак”, мотивуючи тим, що “такої національності не існує”.
2010 рік мав розставити все на свої місця, але до багатьох козаків переписувачі так і не дійшли. У темі “Фальсифікація перепису” на офіційному форумі сайту люди, які працювали переписувачами, відкрито пишуть, яким чином дані в деяких регіонах “спускалися зверху”. До того ж, під час підрахунку результатів останнього перепису Росстат вирішив розіграти “мовну карту”. Козаки з рідною українською мовою були віднесені до українців, з калмицькою – до калмиків. Незрозуміло, куди віднесли козаків із рідною мовою “казачий”, “гутор”, “балачка”. Зрештою кількість усіх росіян, які вказали в графі національність “козак”, не оприлюднено, і, мабуть, не буде.
Микола Кучеров
журналіст
Джерело: http://kavpolit.com/gde-zhivut-kazaki/