У Росії та Україні налічується близько 3000 пам’ятників Леніну і до тридцяти тисяч бюстів. Понад сім тисяч вулиць носять ім’я революціонера №1. У багатьох містах скульптури Володимира Ілліча височіють на центральних площах. Хоча, якби ми знали про великого вождя всю правду, ці пам’ятники давно опинилися б на звалищі.
Анатолій Латишев – відомий російський історик-ленінознавець. Протягом усього життя займається біографією Ілліча. Нещодавно йому вдалося роздобути документи із секретного фонду Леніна і закритих архівів КДБ.
– Анатолію Григоровичу, як вам вдалося проникнути в секретні фонди?
– Це сталося після серпневих подій 1991 року. Мені видали спецперепустку для ознайомлення із секретними документами про Леніна. Влада думала знайти причину перевороту в минулому. Я з ранку до вечора сидів в архівах, і в мене волосся вставало дибки. Адже я завжди вірив у Леніна, але після перших же тридцяти прочитаних документів був просто вражений.
– Чим саме?
– Ленін зі Швейцарії 1905 року закликав молодь у Петербурзі обливати кислотою поліцейських у натовпі, лити з верхніх поверхів окріп на солдатів, використовувати цвяхи, щоб калічити коней, закидати вулиці “ручними бомбами”. Як глава радянського уряду Ленін розсилав по країні свої накази: “Навести масовий терор, розстріляти… Ні хвилини зволікання”. “Розстріляти змовників і тих, хто вагається, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини”.
– Кажуть, Володимир Ілліч узагалі недолюблював російський народ?
– Русофобія Леніна сьогодні мало вивчена. Усе це йде з дитинства. У нього в роду не було ні краплі російської крові. Мати його була німкенею з домішкою шведської та єврейської крові (дід Леніна, батько матері – А. Д. Бланк – був хрещеним євреєм, носив ім’я Ізраїль (Сруль) Мойшевич Бланк, народився в м. Старокостянтинові Новоград-Волинського повіту, нині Хмельницька область, потім змінив ім’я і прийняв православ’я). Батько – наполовину калмик, наполовину чуваш. Ленін виховувався в дусі німецької акуратності та дисципліни. Мати постійно твердила йому “російська обломовщина, вчися у німців”, “російський дурень”, “російські ідіоти”. До речі, у своїх посланнях Ленін говорив про російський народ тільки в зневажливій формі. Одного разу повноважному радянському представнику у Швейцарії вождь наказав: “Російським дурням роздайте роботу: посилати сюди вирізки, а не випадкові номери (як робили ці ідіоти досі)”.
– Чи існують листи, в яких Ленін писав про винищення російського народу?
– Серед тих страшних ленінських документів якраз особливо жорсткі накази були щодо знищення співвітчизників. Наприклад, “спалити Баку повністю, брати в тилу заручників, ставити їх попереду наступаючих частин червоноармійців, стріляти їм у спини, посилати червоних головорізів у райони, де діяли “зелені”, вішати під виглядом “зелених” (ми потім на них і звалимо) чиновників, багатіїв, попів, куркулів, поміщиків. Виплачувати вбивцям по 100 тисяч рублів…”. До речі, гроші за “таємно повішеного” (перші “ленінські премії”) виявлялися єдиними преміальними в країні. А на Кавказ Ленін періодично відправляв телеграми такого змісту: “Переріжемо всіх”. Пам’ятаєте, як Троцький і Свердлов знищували російське козацтво? Ленін тоді залишався осторонь. Зараз знайдена офіційна телеграма вождя до Фрунзе з приводу “поголовного винищення козаків”. А це знаменитий лист Дзержинського вождю від 19 грудня 1919 р. про близько мільйона козаків, які перебувають у полоні: “У районі Новочеркаська утримується в полоні понад 200 тисяч козаків війська Донського і Кубанського. У містах Шахти і Каменську – понад 500 тисяч козаків. Загалом у полоні близько мільйона осіб. Прошу санкції”. Ленін тоді наклав на нього резолюцію: “Розстріляти всіх до одного, 30 грудня 1919 року”.
– Ленін міг так запросто віддавати накази про розстріл людей?
– Ось які записки Леніна мені вдалося роздобути: “Я пропоную призначити слідство і розстріляти винних у ротозействі”; “Раковський вимагає підводний човен. Треба дати двох, призначивши відповідальну особу, моряка, поклавши на нього і сказавши: розстріляємо, якщо не доставиш скоро”; “Мельничанському дайте (за моїм підписом) телеграму, що ганьбою було вагатися і не розстрілювати за неявку”. А ось один із листів Леніна до Сталіна: “Пригрозіть розстрілом тому нечупарі, який, завідуючи зв’язком, не вміє дати Вам хорошого підсилювача і домогтися повної справності телефонного зв’язку зі мною”. Ленін наполягав на розстрілах за “недбалість” і “нерозторопність”. Наприклад, 11 серпня 1918 року Ленін направив більшовикам у Пензу вказівку: “повісити (неодмінно повісити), щоб народ бачив”, не менше 100 заможних селян. Для виконання страти підібрати “людей потверже”. Наприкінці 1917 року, коли Ленін очолив уряд, він запропонував розстрілювати кожного десятого дармоїда. І це в період масового безробіття!
– До православ’я в нього теж було негативне ставлення?
– Вождь ненавидів і громив тільки Російську православну церкву. Так, у день Миколи Чудотворця, коли не можна було працювати, Ленін видав наказ від 25 грудня 1919 року: “Миритися з “Миколою” нерозумно, треба поставити на ноги всі чеки, щоб розстрілювати тих, хто не з’явився на роботу через “Миколу” (тобто тих, хто пропустив суботник при навантаженні дров у вагони в день Миколи Чудотворця 19 грудня)”. Водночас Ленін дуже лояльно ставився до католицтва, буддизму, іудаїзму, мусульманства і навіть до сектантів. На початку 1918 року він мав намір заборонити православ’я, замінивши його католицтвом.
– Як він боровся з православ’ям?
– Наприклад, у листі Леніна Молотову для членів Політбюро від 19 березня 1922 року Володимир Ілліч наполягав на необхідності використати масовий голод у країні, щоб обібрати православні храми, розстрілявши при цьому якомога більше “реакційних священнослужителів”. Мало хто знає про ленінський документ від 1 травня 1919 р. №13666/2, адресований Дзержинському. Ось його зміст: “Відповідно до рішення ВЦВК і Раднаркому, необхідно якнайшвидше покінчити з попами і релігією. Попів слід заарештовувати як контрреволюціонерів і саботажників, розстрілювати нещадно і повсюдно. І якомога більше. Церкви підлягають закриттю. Приміщення храмів опечатувати і перетворювати на склади.
Голова ВЦВК Калінін,
Голова Раднаркому Ульянов (Ленін)”
– Анатолію Григоровичу, підтверджується, що у Леніна спостерігалися психічні відхилення?
– Його поведінка була більш ніж дивною. Наприклад, Ленін часто впадав у депресію, яка могла тривати тижнями. Він міг місяць нічого не робити, а потім ним опановувала бурхлива діяльність. Про цей період Крупська писала: “Володя впадав у раж…”. А ще він був абсолютно позбавлений почуття гумору.
– Слог Леніна був досить грубим?
– Бердяєв назвав його генієм лайливої мови. Ось кілька рядків із листа Леніна Сталіну і Каменєву від 4 лютого 1922 року: “Завжди встигнемо взяти гівно в експерти”. Не можна “підтягувати шваль і сволоту, які не бажають подавати звіти…”. “Привчіть цих гівнюків серйозно відповідати…”. На полях статей Рози Люксембург вождь робив позначки “ідіотка”, “дура”.
– Кажуть, Сталін влаштовував грандіозні п’янки в Кремлі ще за життя Леніна?
– І неодноразово. У зв’язку з чим Ленін часто викликав і вичитував його. Але найчастіше Ілліч лаяв Орджонікідзе. Він писав йому записки: “З ким сьогодні пили і гуляли? Звідки у вас баби? Ваша поведінка мені не подобається. Тим більше на вас увесь час скаржиться Троцький”. Орджонікідзе був ще той гульвіса! Сталін більш байдуже ставився до жінок. Ленін вичитував Йосипа Віссаріоновича за те, що він багато п’є, на що Сталін відповідав: “Я ж грузин і без вина не можу”.
– До речі, Ілліч любив банкети?
– У художніх фільмах часто показують, як вождь п’є морквяний чай без цукру зі шматочком чорного хліба. Але нещодавно виявлено документи, які свідчать про щедрі й розкішні бенкети вождя, про те, яка величезна кількість чорної та червоної ікри, делікатесної риби та інших різноманітних страв регулярно постачалася кремлівській номенклатурі впродовж усіх років правління Леніна. У селищі Зубалово за розпорядженням Ілліча будували шикарні персональні дачі в умовах жорстокого голоду в країні!
– Сам Ленін любив випити?
– До революції Ілліч пив багато. У роки еміграції без пива за стіл не сідав. З 1921 року – кинув через хворобу. Відтоді до спиртного не торкався.
– Правда, що Володимир Ілліч любив тварин?
– Навряд чи. Крупська у своїх записках писала: “…лунало надривне виття собаки. Це Володя, повертаючись додому, завжди дражнив сусідського пса…”.
– Як ви думаєте, Ленін любив Крупську?
– Ленін не любив Крупську, він її цінував як незамінного соратника. Коли Володимир Ілліч захворів, він заборонив пускати Надію Костянтинівну до себе. Та каталася по підлозі й істерично ридала. Ці факти були описані в спогадах сестер Леніна. Багато ленінознавців стверджують, що Крупська до Леніна була незайманою. Це неправда. До заміжжя з Володимиром Іллічем вона вже була одружена.
– Сьогодні, напевно, не залишилося нічого невідомого про Леніна?
– Ще багато нерозсекреченого, оскільки російські архівісти досі приховують деякі дані. Так, 2000 року вийшла збірка “В.І.Ленін. Невідомі документи”. У деяких цих документах робили купюри. До виходу цієї збірки наші архіви продавали за кордон фальсифіковані документи. Один американський радянознавець розповідав, що, купивши у керівництва російських архівів ленінські роботи для своєї книги, він потім сплатив видавцям штраф у чотири тисячі доларів, тому що російські архівісти вилучили з ленінських документів деякі рядки.
Хвороба
В одному з листів Феліксу Дзержинському з села Горки під грифом “Цілком таємно” В. І. Ленін писав: “Дорогий Фелікс!!! Усе, що зі мною сталося, як мені здається, справа рук Сталіна і тих, хто з ним.
Мене фактично ізолювали від партії та суспільства. Учора охорону було подвоєно. Зараз їх налічую щось близько ста осіб. Мені навіть стежки відвели, якими я маю, бачте, прогулюватися…
Ось уже три місяці до мене нікого не пускають. Повна ізоляція. Панянка з телефонної станції каже, що з Москвою немає зв’язку. Яка дурня, прости Господи! Мені здається, що мене отруять або вб’ють. Що ж мені робити?..
Мені необхідно скликати політбюро. Я вже звертався з відкритим листом до товаришів, але Сталін посміхався. Він обізвав Надійку (Надію Костянтинівну Крупську. – Прим. ред.) дегенераткою і повією!!! Як це Вам подобається?.. Феліксе, Надійка каже, що до неї дійшли відомості, що Сталін вимовив фразу, ніби педерастам у Кремлі настав кінець.
Як я зробив висновки, це має стосунок прямо до мене і моїх товаришів. (Цей абзац Сталін підкреслив червоним олівцем і написав: “Ілліч зовсім збожеволів”). Дуже прошу, вживіть заходів, привезіть мене в Москву… Гаряче обіймаю, твій Ульянов (Ленін). 20.12.1921 г.”
Найбільш приголомшливе в цьому листі – дата. Виявляється, Ленін був ізольований від зовнішнього світу вже 1921 року, коли широкі маси й гадки не мали ні про яку його хворобу! Із процитованого листа видно, що Володимир Ілліч припинив свою діяльність як очільник партії та держави не в грудні 1922 року, а в грудні 1921-го!
Наступного ж дня Фелікс Едмундович Дзержинський переслав ленінського листа Сталіну з невеликою запискою: “Суворо таємно. Як і раніше в листах Ілліча йдеться про підготовку змови проти нього… Пропоновані заходи:
1. Відвідати Леніна делегацією і розвіяти його думки про змову. (Біля цієї пропозиції Сталін робить позначку: “Можна!”).
2. Дозволити користуватися зв’язком. З’єднувати його з одними й тими самими абонентами, яких попередньо заінструктувати. Контролювати дзвінки.
3. Розглянути питання про переведення Леніна в Першу міську клініку. (Біля цих двох пропозицій Сталін червоним олівцем підкреслив: “Не можна!”). Голова ВЧК Дзержинський”.
Ось ще один страшний лист, датований 16 грудня 1923 року, написаний Сталіну одним із лікарів, які лікують у Горках: “Суворо конфіденційно. Шановний Йосипе Віссаріоновичу! Здоров’я нашого пацієнта змушує проявляти серйозне занепокоєння, оскільки йдеться про повний розлад його психіки, що, на мій погляд, жодним чином не пов’язано з пораненням.
Пацієнт став надмірно дивакуватий. Це виражається в гучному сміху, що переходить у кашель і блювоту. Причини найбезглуздіші – кішка, сторож за вікном, прибирання снігу тощо. Пацієнт прокидається о 14-й, а іноді о 15-й годині. Довго шукає газети і журнали, одразу пише листи в ЦК. За останні два тижні ним написано понад 300 листів…
Деякі листи він ховає під матрац, у шафах, в інших затишних місцях. У листах містяться вказівки, вживання нецензурних слів, пацієнт абсолютно не усвідомлює, що громадянська війна закінчилася. Скаржиться, що його труять отрутами, ртутними парами тощо.
Усі ліки пробує на смак, фактично не розлучається з кішкою. Годинами плаче, з кожним днем зриви частішають… Дивним чином поводиться і дружина пацієнта. Вона звинувачує медперсонал у змові і в усьому йому підіграє. Пацієнт багато п’є води, постійно ходить до вбиральні. По дому мочиться”.
Ось у чому полягає найстрашніша таємниця, яку ретельно приховують, – Ленін був несповна розуму! Але як міг політик Сталін встановити цей медичний факт ще влітку 1921 року, коли він ізолював вождя від зовнішнього світу?
Наприкінці 1917 року відомий революціонер Г.Соломон (Ісецький) зустрів Леніна і розмовляв із ним. І ось що він почув від вождя: “Пам’ятайте: того Леніна, якого ви знали десять років тому, більше не існує. Я буду нещадний до всього, що пахне контрреволюцією!.. І проти контрреволюціонерів, хто б вони не були, у мене є товариш Урицький…”.
“У словах його, погляді, – згадував Соломон, – я відчув явну неприкриту погрозу напівбожевільної людини… Якесь божевілля тліло в ньому”.
І ці симптоми відносяться до 1917 року! Божевілля вождя потім і проявилося в найжахливіших формах: “Засилайте на примусові роботи в копальні”, “Наводьте масовий терор”, “Замикайте в концентраційні табори”, “Відбирайте весь хліб і вішайте куркулів”, “Без ідіотської тяганини і, не питаючи нічийого дозволу, розстрілюйте, розстрілюйте, розстрілюйте”. У 1921 р. Володимир Ілліч, наприклад, написав П.Богданову, що “комуністичну наволоч” слід саджати до в’язниці, а “нас усіх і Наркомоюст сугубо треба вішати на смердючих мотузках”.
Коли восени 1919 р. у петроградському інтелігентському середовищі йшли повальні обшуки й арешти, з приводу чого М. Горький написав Леніну. Горький написав Леніну, останній заспокоював письменника так: “чи варто скаржитися “з приводу того, що кілька десятків (або хоча б навіть сотень) кадетських і навколокадетських панів посидять кілька днів у в’язниці… Яке лихо, подумаєш! Яка несправедливість!”. “Навколокадетською публікою” Ленін іменував будь-якого інтелігента-небільшовика. Оголошуючи інтелігентів ворогами радянської влади, Ленін у листі до Горького оцінював їх як “лакеїв капіталу, які уявляють себе мозком нації. На ділі це не мозок, а гівно”
Про видатного письменника Володимира Короленка Ленін відгукувався так: “Жалюгідний міщанин, полонений буржуазними забобонами!… Таким “талантам” не гріх посидіти тижнів у в’язниці”.
(Виходячи з того, що всі твори і листи Леніна видавалися величезними накладами і стали настільними книжками всіх наступних лідерів комуністичної партії, чи треба дивуватися масовим репресіям 1937 року й усіма іншими?)
Останній партійний з’їзд, на якому виступав Ленін – 11 з’їзд РКП(б) у березні 1922 року. У той час Ленін невпинно, щойно дозволяло здоров’я, цікавився і квапив висилку діячів науки і літератури, письменників і професорів, особисто перевіряючи складені списки і роблячи позначки на полях списків. 15 травня 1922 р. Ленін надіслав наркому юстиції листа з вимогою внести до розроблюваного на той момент нового Кримінального кодексу додаткові статті, наприклад, розстріл за недозволене повернення з-за кордону.
Наприкінці травня 1922-го у Леніна на ґрунті склерозу судин мозку трапився перший серйозний напад хвороби – було втрачено мовлення, ослаб рух правих кінцівок, спостерігалася майже повна втрата пам’яті – Ленін, наприклад, не знав, як користуватися зубною щіткою. Для лікування були викликані провідні німецькі фахівці з нервових хвороб.
До осені 1922 року здоров’я Леніна трохи покращилося. Після зустрічі з Леніним 4 вересня 1922 р. Ф. Дзержинський зробив позначку у своєму щоденнику: “Директиви Володимира Ілліча. Продовжити неухильно висилку активної антирадянської інтелігенції за кордон…”.
На початку жовтня повернувся до роботи. Останній публічний виступ Леніна відбувся 20 листопада 1922 року на пленумі Мосради. Головним лікарем Леніна з грудня 1922 року і аж до його смерті 21 січня 1924 року був Отфрід Ферстер.
Анекдот у тему:
– Як потрапити в мавзолей?
– Еее… Треба спочатку революцію зробити, потім, щоб убили! Не все так просто.
Анатолій Латишев, uargument.com.ua